19:07 24.09.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

В Одесской области фермер выращивает китайское киви на французский манер

Не пшеницей и подсолнечником едиными жива Одесская область. Все больше фермеров обращают внимание на некогда экзотические для наших широт культурные растения, которые с недавних пор неплохо себя чувствуют на юге Украины, будто это какая-нибудь Франция или Калифорния. Об огромной плантации фундука под Одессой мы писали, сегодня расскажем об актинидии, больше известной под названием киви. Вот уже четыре года в Беляевском районе собирают рекордные урожаи этого субтропического фрукта.

Читатель может подумать, что всему виной глобальное потепление. Мы же склоняемся к версии, что причина — симбиоз украинского трудолюбия и европейских технологий. На ферме, где выращивают киви, побывал корреспондент «Думской» Александр Гиманов.

Не хотелось в этот раз начинать репортаж с описания дороги, и все же контраст между украинским бездорожьем и европейской фермой разителен. Мы добирались до плантации от села Курган, что на трассе Одесса-Кишинев, в одноосном крытом прицепе, который по мокрому чернозему бодро тащил трактор. Два дождливых дня превратили грунтовку в непролазное болото, способное засосать любое транспортное средство до внедорожника включительно. Только трактор, только хардкор!

«Европейские технологии у нас пока только на поле, а не на дороге», — шутит фермер Николай Цандур, трясущийся вместе с нами в прицепе.

Николай — потомственный агроном. Родом из Левадовки Николаевского района. Его дед выращивал бахчевые культуры, а сам он замахнулся на настоящую экзотику — актинидию китайскую острую.

«У меня была мечта, еще с детства: вырастить что-нибудь такое, что не выращивает никто в стране», — признается агроном.

До заморского фрукта Николай занимался традиционными сельскохозяйственными культурами и животноводством. Однажды на одной из плодово-овощных выставок в Ганновере украинский фермер остановился у стенда французской компании Nergi, где обратил внимание на странный фрукт — киви величиной с крупный виноград, лишенное привычной ворсистости. Это так называемое беби-киви, актинидия острая. Пообщавшись с французами и расспросив их о диковинке, Николай понял: климат родной области отлично подходит для «иностранки».

На плантации из бразильских сериалов киви-ферма не похожа. Нет здесь утомленных тропическим солнцем мулаток, которые собирают в плетеные корзины, удерживаемые на головах, сорванные немытыми руками плоды.

Никакой антисанитарии. Французско-украинское предприятие функционирует по строжайшим правилам Европейского Союза и сертифицировано программой Global G.A.P. с целью обеспечения безопасного производства продуктов питания для жителей Европы.

Аккуратный зеленый хозяйственный домик на краю фруктового сада, продуманного и четкого, словно шахматная доска. Ничего лишнего. Тысячу саженцев заморского растения, словно солдаты на параде, выстроились колонами, облокотились на стальную проволоку и ждут, когда их отяжелевшие ветки освободят от плодов. Даже под ногами вместо обычных сорняков — аккуратный футбольный газон, выращенный в Виннице. Николай увел его из-под носа у подчиненных Виталия Кличко.

«Киевская мэрия заказала себе газон, но долго тянула с оплатой, — рассказывает фермер. — А тут как раз я подвернулся с практически аналогичным заказом. Вот мне и отдали».

Актинидия — растение двудомное, то есть у него есть мужские и женские особи. Плантация посажена по технологии, разработанной французами: мужские растения через определенные промежутки чередуются с женскими. Для подстраховки «самцов», на случай сильных ветров или дождей, Николай организовал собственную пасеку на 70 ульев.

«Когда актинидия цветет — аромат просто одурманивающий, а цветы огромные, белые. Пчелам очень нравится, — рассказывает Николай, проводя экскурсию по ферме. — Жаль, что это не медоносное растение, и они им только питаются, а мед не делают».

Плантацию заложили в 2012 году на площади свыше 16,5 га. Лианоподобный куст отлично прижился и начал плодоносить уже на второй год своего украинского гражданства. И это несмотря на то, что в одну из зим столбик термометра упал почти до минус 28 — максимально низкой температуры, которую способно выдержать китайское киви.

Сейчас с одной лианы без труда можно собрать 10-12 кг плодов. По счастливому стечению обстоятельств в нашем регионе не существует природных врагов актинидии — различных болезней и вредителей.

«Но им нужен каждодневный уход, — рассказывает фермер. — Французские технологи полностью разработали для нас систему ухода. Раз в полгода от них приезжает представитель, инспектирует состояние растений и дает рекомендации».

Все на плантации просчитано с максимально возможной скрупулезностью, чтобы киви плодоносили минимум 40 лет.

Ветви раскидываются вдоль стальной проволоки, натянутой на гибконапряженных бетонных столбах.

«Изготовлены в Италии. Гарантийный срок использования этих столбов – 35 лет. А наши-то уже через год треснули бы, — говорит Николай. — Такую же, 35-летнюю, гарантию нам дал на свою проволоку «Стальканат».

Все 16,5 га накрыты специальной сеткой, которая призвана защищать лианы от экстремальных осадков вроде града. К каждому растению подведена поливная труба со спринклерной системой. Поливом руководит компьютер. Все это создает внутри плантации свой микроклимат. Здесь на полградуса теплее и значительно влажнее, чем снаружи.

Мы успели как раз на сбор урожая. Плоды снимают с лианы вручную за неделю-две до полного созревания. Потом их помещают в рефрижераторы, где они доходят еще 7-10 дней.

В самом начале на ферме работало 50 человек. Сейчас достаточно десяти постоянных сотрудников и нескольких десятков сезонных, чтобы собирать урожай.

Украинский беби-киви продается не только в нашей стране. Больше половины урожая экспортируется в страны Европы. Очень любят их в Германии. По отзывам немецких потребителей, вкус украинского киви насыщенней, а тело плода мягче и сочнее, чем у португальских или французских аналогов.

«С первой отправкой вышло очень смешно, — вспоминает Николай. — Поляки долго не хотели пускать груз транзитом в Германию. Думали, что какая-то контрабандная схема — откуда, мол, в Украине киви? Но все в итоге нормально было».

Актинидия острая — настоящий кладезь полезных веществ. Только витамина С здесь в три раза больше, чем в малине!

«Между прочим, из него получается очень вкусное и ароматное варенье, — рассказывает жена Николая Анна. — Очень много калия, кальция, магния, клетчатки. А еще муж в этом году планирует сделать наливку. Так что, приезжайте попробовать».

Автор — Александр Гиманов

.

Метки: украина, Одесская область, фермерство
 
14:21 24.09.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Головна Новини України "Для українців характерне переважання серця над розумом": інтерв’ю з психологом

Культ жінки і творчого натхнення — суто українські риси
<p style="text-align: justify;">Фото: pixabay.com</p>

Фото: pixabay.com

Який він, типовий українець? Які головні ментальні риси сучасного українця? На ці та інші питання сайту "Сегодня" відповів відомою психолог, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, директор Інституту психології імені Г. С. Костюка Сергій Максименко.


Читать далее...

Метки: психолог, народ, психологія, ментальність
 
10:25 24.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Жінка Яка Не Вміла Кохати.

Метки: цитата дня
 
10:00 24.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
 
08:59 24.09.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Соломія

Батьки і природа створили генія земної краси з профілем античної богині, а Всевишній добрав голос із найдовершеніших регістрів райських октав. Найкраща наша співачка побачила світ 23 вересня 1872 р. на Тернопіллі у с. Білявинцях. Її татусь – о. Амвросій, священик, закоханий у книги, а неня Теодора – красуня, дочка поета Григорія Савчинського. Дітей було, як макового зерня: шість дівчат і двоє хлопців, тому татко учив їх самотужки. Соломія не ходила до школи, вона всотувала від батька любов до книг і музики, співала у сільському аматорському хорі. Одинадцятилітньою мала перший прилюдний виступ у Тернополі у складі хору «Руська бесіда».
І коли Соломію побачив Зенон Гутковський, син батькового друга, він закохався і заслав сватів. Родина погодилася на шлюб, відбулися заручини, розіслали офіційні запрошення на весілля. Зенон не приховував, що ніяких співав, фортепіано його дружина не буде знати. Якось він сказав, що не відрізняє шопи від Шопена. Соломія вислуховувала все і зрештою, на питання:
– Які обручки купити?
Відповіла:
– Ніякі.
Поповзли чутки, до дівчат Крушельницьких не ризикували свататися. Хоч панянці не личило ставати акторкою, але тато погодився і повіз дочку до Львівської консерваторії. Навчалася вокалу у Валерія Висоцького, Олександра Мишуги. Сонячна, усміхнена Соля познайомилася з доктором медицини Ярославом Окуневським. Елегантний, високий красень у пенсне був на 14 років старшим за неї. Вони бачилися знову і знову, блукали вулицями Львова, в них вирувало тепло бажань. Ночами вона довго не могла заснути, все думала: «… без праці жити не можу, але і жити мені хочеться, тобто ужити всього на цім світі… як погодити ті дві крайності…». Коли ж вранці вона збилась, виконуючи арію, чим викликала гнів професора, то більше не дозволила дати волю почуттям. Соломія погодилася з тим, що їй написав М. Павлик: «… Ви маєте пронести славу нашої пісні… До дітороддя є мільйони, а велика співачка Соломія Крушельницька — одна».
Та ще десять років Славко жив коханням: ходив на її концерти, купував їй найкращі букети, зберігав газети зі статтями про Солю.
На її першому концерті був Франко. Після дебюту в опері Доніцетті «Фаворитка» Фауста Креспі запросила Соломію до Мілана учитися. Незабаром зеленоока українка мала успіх у Мілані, Кракові, Південній Америці. У Чилі на знак найвищої пошани до її таланту у театрі випустили білих голубів. Про унікальне явище в світовому оперному мистецтві писали усі газети.
Вона напружено працювала: сила волі і дисципліна у всьому; режим: прокидалася, займалася гімнастикою, прогулянка, сніданок, 5-6 годин занять, вивчала ролі, співала на восьми мовах. Після обіду, а Соломія обмежувала себе в їжі, знову прогулянка. Увечері пила ледь підсолоджений чай. Давала сольні концерти, де були українські народні пісні, романси Миколи Лисенка. З ним Соломія листувалася багато років, Микола Віталійович подарував їй три романси «Я вірю в красу», «Не забудь юних днів», «Хіба тільки рожам цвісти». При щільному гастрольному графіку Крушельницька обов’язково на день народження Шевченка виступала у Львові, віддаючи увесь гонорар на підтримку української преси. У Львові в 1903 р. вона придбала триповерхову кам’яницю, побудовану в 1884-му році за проектом Якуба Кроха. Сюди, на другий поверх, перебралася родина Крушельницької після смерті тата, а перший і третій поверхи займали орендарі, які щомісяця сплачували чинш, що покривав витрати домовласників.
Планета шанувала Валькірію-Соломію. І раптом… ніжна, тендітна Батерфляй на 180 см. З цим японським метеликом у Крушельницької було багато пов’язано. Справа в тім, що маестро Пучіні, у якого була дружина, діти, на роль Батерфляй запросив чудову співачку Розіну Сторкіо й опера блискуче провалилася. Тоді композитор звернувся до Соломії: «Тільки ти можеш виконати роль Батерфляй. Благаю тебе, погодься!» Вона пішла на ризик, відкрила Батерфляй і світ визнав шедевр Пучіні. Її викликали на біс 17 разів під час прем’єри. Композитор назвав Соломію найпрекраснішою, найчарівнішою Батерфляй. Рівно сто разів вона виконала цю роль, а потім повідомила маестро про відмову.
На сценах світу Крушельницька не мала рівної, її сопрано на три октави підкорило планету. Коли країна срібла відзначала своє століття, гімн Аргентини виконувала Соломія. До неї часто сваталися багаті та знатні особи, але від чужого злота, під очима болото, – казала співачка. Одного разу до неї приїхав аптекар Іван Білинський, перша особа при дворі короля Єгипту. Українець, який матеріально підтримував Лесю Українку. Закоханий Іван залишився довічним другом, посилав подарунки, гроші для роздачі талановитим молодим українцям. Вона виступала в Одесі. У Петербурзі вона давала концерт для царської родини. Цар запитав: «Якою мовою Ви співаєте?» «Мовою мого народу, українського народу». Польські студенти за те, що вона підкреслювала свою українськість, мали намір влаштувати їй котячий концерт.
Куди б не їхала Крушельницька, її супроводжував адвокат Чезарре Річчіоні, мер м. Віареджо. Він запалив її вогнем власного кохання. Вони одружилися 10 липня 1910 року в Буенос-Айресі, де в той час виступала 38-річна Соломія…На березі моря вони мали триповерхову хатинку, наповнену щастям взаємного кохання і поваги.
З 40 років Соломія працювала тільки як камерна співачка. У 57 років королева сцени дала свій прощальний концерт. Тоді світ почув її кредо: «Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: зі співом на вустах». В Італії заснували золоту, срібну і бронзову медаль її імені для щорічних конкурсів «молодих соловейків».
Напередодні другої світової Крушельницька востаннє почула слова чоловіка «Соло міа, моє сонце». Вдова приїхала до сестри у Львів, там вона зламала ногу у стегні, довго прохворіла і не змогла втекти від «визволителів». А для «товаришів» пані у капелюшку та білих рукавичках була чужорідним тілом. Їй із сестрою надали чотири кімнати на другому поверсі власного будинку, а саму кам’яницю націоналізували.
Соломія Амвросіївна не отримала радянського громадянства, поки не написала заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі. Віллу відразу ж продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.
Тільки у 1951 р. Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 р., за місяць до кончини, С. Крушельницька отримала звання професора. У її репертуарі (а у Львові вона продовжувала виконувати вкраїнські пісні), незважаючи на натяки спецслужб, не було жодного твору про партію, Леніна чи Сталіна.
Мала Соломія сестру Ганну, яка за потенційними здібностями могла перевершити співачку. «Випадково» сама Соломія зробила її божевільною, зруйнувавши її мрію про кохання, бажання мати дітей, зламавши її життя. З сестри не вийшла жриця мистецтва, а Соломія свій гріх несла як хрест: не віддавала сестру до богадільні. Страждаючи від раку горла, перемагаючи біль, не кричала, щоб не спровокувати нападів у сестри. Так і померла ця сильна 80-річна жінка з кулаком у роті, щоб не налякати сестру.

Метки: видатні люди, Соломія Крушельницька
 
03:14 24.09.2018
Володимир Дед подарил подарок пользователю Maks Murdock
Доброго ранку Макс! Співчуваю з приводу монітора, в мене такого ще не було. Кабель багато раз міняв, компи часто. Був би поближче - з десяток моніторів, на вибір. Тут цього добра, що грязюки, досі не можу звикнути, коли бачу на узбіччі техніку у робочому стані. Не засмучуйся, все буде гаразд!
 
03:03 24.09.2018
Володимир Дед подарил подарок пользователю Maks Murdock
Доброго ранку Макс! Гарної робочої неділі, надіюсь вихідні були вдалі!
 
03:02 24.09.2018
 
03:01 24.09.2018
Володимир Дед подарил подарок пользователю Татьяне Ефремовой
Доброго ранку Танюшо! Гарної робочої неділі!
 
02:57 24.09.2018
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Валентин Иноземцев
Войти